Архів Публікацій

До теми національного прапора…

inart_115865_1

“Її Свіча не згасла

серед дня,

Але продовжує

в серцях палати…

Те полум’я

прорвалося крізь грати

зневіри нашої,

що кличе в небуття!”

“Цей рефрен вісім років тому прозвучав, як набат, сьогодні – майже як пророцтво. “Маленька дівчинка” – китаянка Мао Мао жила у нашому місті недовго – всього лише кілька літ. Але світла сила цієї творчої особистості й досі супроводжує нас. Тих, хто пам’ятає її і береже цю пам’ять у сокровенних куточках свого серця. Вона була дитиною Сходу, його філософських засад, його світобачення. Але – дивна річ! – зараз відкривається ще одна сторона обдарування талановитої поетеси і художниці. Вона п р о р о к у в а л а нам нашу ж долю… Але хіба її почули?

115865_2Розповідають, що відважна китаянка, влаштувавши персональну виставку художніх полотен, не зупинилася перед тим, аби привселюдно сказати тодішньому президентові України Леоніду Кравчуку: “Переверніть прапор Вашої країни! Зверху має бути жовте поле (сонце), а внизу – синє (вода)”. Пан президент лише з подивом глянув на дивну іноземку і мовчки пішов далі… А ми? Хіба не зрозуміло, що не лише східні уявлення надихнули Мао Мао на цей “подвиг”. В основі теорії про взаємодію енергій у космосі лежать безвідносні чого б то не було закони Всесвіту. Вони або “працюють”, або ні. Третього не дано. І якщо свого часу було отримано попередження з вуст тендітної “пророчиці”, то тепер маємо вже і наслідки свого недалекоглядства… Ні, не заперечую, легенда про жито і небо дуже красива, але вона явно відповідає рівню мислення хлібороба, селянина. Більш універсальний погляд на світ відкидає ілюзорні уявлення, але радить керуватися з н а н н я м и. Ці знання були передані через сотні й тисячі поколінь вчених і духовних вчителів. Суспільство, кероване у ті далекі часи духовною елітою, мало набагато більше шансів вижити і залишити свій слід на землі. У найкращому розумінні цього слова”.

Це – вступна частина до публікації, яка була підготовлена мною майже рік тому.

 

Які зміни сталися протягом останнього часу?

Про це – численні публікації на теми політики у ЗМІ.

 

А мій журналістський погляд – у віршованій формі:

Хвилька билася об берег, набігала на пісок…115865_3

Понад нею – дикий терен і занедбаний місток…

І життя чиєсь, мов річка, – повз колючі береги…

Розплодилися тут дички, синім димом – матюги…

Дичавіє тут потроху пивом випита душа…

Лайка сиплеться горохом – ніяк дати одкоша…

Гей ви, де ви, козаченьки? Не соромте славний рід –

Україна, ваша ненька, ще здивує білий світ!

Не Чорнобилем і брудом, що тече з усіх боків…

Прокидайтесь, ви ж бо люди… Не вовки серед пісків!
Джерело

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>